НУ ЩО Б, ЗДАВАЛОСЯ, СЛОВА...
ПРЕЗЕНТАЦІЯ "НУ ЩО Б, ЗДАВАЛОСЯ, СЛОВА"
Відділ
освіти Царичанської райдержадміністрації
Царичанська
загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Л.М. Опенько
Довідник
з
української мови для учнів 10-11 класів філологічного профілю навчання
2009
рік
Ухвалено
районною науково-методичною радою відділу освіти Царичанської районної
держадміністрації (протокол №5 від 25.08.2009року)
Укладач: Опенько
Людмила Миколаївна, вчитель української мови і літератури Царичанської
ЗОШ І-ІІІ ступенів Царичанської районної ради
Рецензенти:
Н.М.Полупанова, завідуюча методичним кабінетом відділу освіти Царичанської
райдержадміністрації;
О.І.Гаража,
керівник районного методоб’єднання вчителів української мови та літератури.
Довідник з української мови для учнів 10-11
класів філологічного профілю навчання. Науково-методичні матеріали: Посібник
для вчителів-філологів.- Царичанка, 2009. – 50ст
У довіднику
представлено різні форми і методи наукової організації праці на уроках
української мови в 10-11 класах профільної школи. Запропоновані опорні схеми і
рекомендації допоможуть учням філологічного профілю навчання систематизувати і
поглибити вивчені раніше відомості з фонетики, графіки, орфоепії, орфографії.
Цінність
довідника полягає у можливості використання його як на етапі первісного осмислення
лінгвістичних понять, так і вході повторення та корекції роботи.
Призначено для
учнів старших класів та абітурієнтів.
Опенько Л.М., 2009
Мова – складна система, в якій функціонують виражальні
засоби різних рівнів. На кожному рівні цієї системи є свої мовні одиниці, кожна
з яких відзначається певним набором ознак і властивостей. Знання цих
властивостей – неодмінна умова оволодіння мовою, ефективного використання її у власному мовленні, об’єктивного сприйняття чужих висловлювань.
У процесі усвідомлення особливостей усіх мовних одиниць,
їх можливостей щодо вираження думок і почуттів мовця, їх значення для
досягнення комунікативних якостей висловлювань – правильності, точності,
логічності, емоційності – важливу роль відіграють аналітичні вправи, які у
шкільній практиці прийнято називати мовним
розбором.
Аналізові може підлягати будь-яка мовна одиниця – звук,
частина слова, слово, форма слова, словосполучення, просте і складне речення,
тематично об’єднані групи
речень, текст. Проте такі мовні одиниці, як звук або частина слова, самостійно
не вживаються, а тому розглядаються у складі слів і їх форм. Цим визначаються і
види мовного розбору (наведені, зокрема, в даному посібнику) – фонетичний,
морфемний (за будовою слова).
Будь-який розбір можна проводити і в усній, і в письмовій
формі. Він може бути більш чи менш повним.
Як правило, усна форма розбору допускає більшу
деталізацію, писемна мусить бути компактнішою. Основним носієм інформації при її застосуванні служать
схеми.
У схемах пропонованого посібника використано здебільшого
ті умовні позначення, що вживаються у шкільних підручниках:
Посібник
розрахований передусім на учнів 10-11 класів – він допоможе їм закріпити і
поглибити засвоєні відомості з фонетики, графіки, орфоепії та орфографії,
навчить застосовувати набуті знання з курсу української мови.
Український алфавіт
Аа Бб
Вв Гг ґ ґ
Дд Ее Єє
Жж Зз Ии
Іі Її
Йй Кк Лл
Мм Нн Оо
Пп Рр Сс
Тт Уу
Фф Хх Цц
Чч Шш Щщ
Ьь Юю Яя
Слова
з літерою ґ
Літера ґ пишеться в словах:
Аґрус ґеґотати ґніт(у свічці) ґудзик
Ґаблище ґедзатися ґоґель - моґель ґудзь
Ґаблі ґедзь ґоґоль – моґель ґуля
Ґава ґелґотати ґонт ґуральня
Ґазда ґерґотати ґонта джерґотати
Ґалаґан ґердан ґражда джиґнути
Ґандж ґерлиґа ґрасувати дзиґа
Ґанок ґирлиґа ґрати (іменник) дзиґлик
Ґатунок ґетеборг ґренландія (і
Гренландія) зиґзаґ
Ґвалт ґешефт ґречний леґінь
ґиґнути ґринджоли Ґданськ (і Гданськ) фіґа
ґеґати ґрунт ґібралтар (і
Гібралтар) фіґлі – міґлі
ґеґекати ґрунь ґлей (вишневий
клей) шварґотіти
тощо та похідні від них.
Фонема
|
Морфема
|
Слово
|
Словосполучення
|
Речення
|
Текст
|
Фонема – найменша неподільна звукова одиниця мови, здатна
утворювати морфеми, слова та розрізнювати їх.
38 фонем
|
6 голосних
|
32
приголосних
|
ненаголошені
|
наголошені
|
дзвінкі
|
глухі
|
тверді, м’які
|
Голосні
|
Приголосні
|
||||
Сонорні
|
Шумні
|
Тверді
|
М’які
|
||
Дзвінкі
|
Глухі
|
||||
[а]
[о]
[у]
[и]
[і]
[е]
|
[в]
[м]
[н]
[н’]
[л]
[л’]
[р]
[р’]
[ј]
|
[б]
[ў]
[г]
[ґ]
[д]
[ж]
[з]
[л]
[м]
[н]
[р]
[ј]
[дз]
[дз’]
|
[п]
[ф]
[х]
[к]
[т]
[ш]
[с]
[ч]
[ц]
|
[д]
[т]
[з]
[с]
[ц]
[дз]
[л]
[н]
[р]
-
[в]
[м]
[п]
[б]
[ф]
[г]
[ґ]
[х]
[к]
[ж]
[ч]
[ш]
[дж]
|
[д’]
[т’]
[з’]
[с’]
[ц’]
[дз’]
[л’
[н’]
[р’]
[ј]
|
1.
Кількість складів, відкриті й закриті склади. Наголошений
склад.
2.
Голосні звуки, їх вимова.
3.
Приголосні звуки (дзвінкі, глухі, тверді, м’які), їх
вимова.
4.
Кількість звуків у вимовленому і букв у записаному слові.
Увага!
Правила транскрибування:
[еи] –
голосний у ненаголошеній позиції
[н '] – так
позначається м’якість приголосного
[б' ] – так
позначається пом’якшення приголосного
[д :] – так
позначається довгота приголосного
[дз] – один звук
І – невелика
пауза
ІІ – тривала
пауза
|
Увага!
Засоби
українського словотворення мають стилістичні властивості.
|
Так, окремі
суфікси і префікси можуть надавати слову додаткового стилічного відтінку.
Суфікси –ичк -, - еньк -, -
есеньк – мають зменшувально – пестливе значення, а слова з ними вживаються в
розмовному і художньому стилях. Суфікс –ик- може надавати відтінок
зменшеності, а в окремих словах – відтінку зневажливості: братик, фактик.
Суфікси –ищ-, -енн-, -ар- (-яр-) позначають збільшеність, згрубілість:
дідище, повстенний, ножара.
|
Окремі префікси
можуть утворювати слова суб’єктивної оцінки: пре- (збільшена міра ознаки), а
префікс воз- надає слову піднесеності, урочистості: пречудовий, возрадуйся.
|
Повторення одних
і тих же слів використовується для підкреслення інтенсивності дії (ридаю –
ридаю) чи ознаки (білий – білий). Емоційне забарвлення мають складні слова.
|
Ненаголошені[е]
та [и] вимовляються як [еи] та [ие]: [сеило́], [шиеро́кий].
|
Ненаголошений [о]
частіше вимовляється чітко, але у словах перед складом з наголошеним [у] він
звучить як [оу]: [коужу́х].
|
Шиплячі
приголосні вимовляються твердо: [до́шч], [дочка́].
|
Дзвінкі
приголосні [дз], [дж] вимовляється як один звук: [ходжу], [дзвін].
|
Буквосполучення
–тьс(я) вимовляється як мякий подовжений звук [ц':], а буквосполучення –шс(я)
– як довгий мякий [с':]: [ду́майе –ц': а],[милу́ес':а].
|
Дзвінкі
приголосні зберігають свою дзвінкість, але приголосний [г] перед глухим [т],
[к] звучить як [х]: [н'і́хт'і]. Префікс з- перед наступним глухим (крім
[ш], [ч]) вимовляється як [с]: [с:у́нути],[с'ц'іди́ти].
|
Приголосні звуки
[ж], [ш], [ч] уподібнюються наступним звукам [з], [с], [ц] і навпаки: зважся
- [зва́з'с'а], річці - [р'і́ц':і].
|
Фонетичними
варіантами виступають прийменники і сполучники у, в уві, з, зі, під, піді,
підо, і, й: бачив уві сні, піді мною, зі степу.
|
Увага!
Закінчення –у(-ю) пишемо в
словах:
-
що означають речовину, масу, матеріал: азоту, меду(але: хліба, вівса);
|
-
що означають збірні поняття, назви рослин, кущів, плодових дерев: гурту,
щавлю;
|
-
у назвах будівель, споруд, приміщень: каналу, коридору(але: бліндажа,
гаража, млина, куреня);
|
-
у назвах явищ природи або почуттів: граду, страху;
|
-
в іменниках із значенням місця, простору: краю, абзацу( але: горба,
хутора, берега);
|
-
у назвах річок (якщо наголос не на закінченні), озер, гір, островів,
областей, регіонів: Сибіру, Байкалу.
|
1.
Однієї такої ночі дівчата плели вінки, слухаючи
пісню хвиль Черемоша. (І.Мамчур).
Усний розбір
Вимовляємо слово, відділяючи склади: [та-кої].
Їх два, наголошений другий.
Голосні звуки [а], [о], [і], всі звуки вимовляються виразно.
Голосні звуки позначені буквами а, о, я.
Приголосні звуки:
[т] – глухий, твердий, позначений буквою
те;
[к] - глухий, твердий, позначений буквою
ка;
[й] – дзвінкий, м’який, позначений буквою ї, що позначає два звуки –
[й] та [і].
Отже, у слові 6 звуків, [т], [а],
[к], [о], [й], [і] і 5 букв: те, а,
ка, о, ї.
Два звуки [й] та [і] позначені буквою ї.
Письмовий розбір
Такої - [такÓйі]
[т] – приголосний,
твердий, глухий, позначений буквою т;
[а] – голосний,
ненаголошений, позначений буквою а;
[к] – приголосний,
твердий, глухий, позначений буквою к;
[Ó] – голосний,
наголошений, позначений буквою о;
[й] – приголосний,
дзвінкий, м’який, позначений
буквою ї;
[і] – голосний,
ненаголошений, позначений буквою ї.
6 звуків, 5
букв.
О чи А? Е
чи И? И чи І?
Правила
|
Приклади
|
1. У складах із буквами на
позначення ненаголошених о, е, и
пишеться та сама буква, що й під наголосом.
2. У кількох дієслівних коренях о чергується з а (перед суфіксами -а-,
-ува-), е чергується з и (перед суфіксом -а-).
3. Пишеться а перед складом з а (я) в
деяких словах.
4. Пишеться е:
а) у сполучниках -ере-, -еле-;
б) коли е при зміні слова випадає;
в) при чергуванні з і.
5. Пишеться и:
а) у сполучниках -ри-, -ли-;
б) у тих випадках, коли в російських словах пишеться и або ы.
6. Пишеться і:
а) на початку слова;
б) при чергуванні з о або е;
в) в тих випадках, коли в
російських словах пишеться о або е.
|
носити – но́сить, кожух – ко́жа, зачесати – че́ше, злегенька – ле́гше, вишневий – ви́шня, примирити – ми́рний
гонити – ганяти, клонитися – кланятися, котити – обкачати, кроїти – краяти, ломити – ламати, допомогти –
допомагати, вискочити – скакати, схопити – хапати, проводжати – випроваджувати, беру – збирати, змертвіти – вмирати, видерти – видирати, перу – обпирати, витерти – витирати, стелити – застилати,
багато, багатир
(=багач), гарячий, гаразд, кажан, калач, качан, хазяїн і похідні від них, але:
богатир (=силач), слов’яни,
кропива, крохмаль, козак
черевик, пелена
шевця (швець), праведний
(правда)
летіти – літати
тривожитися, глитати, але:
дрімати, пролітати
писати (рос. писать), рибина (рос.
рыбина)
імла, інакше, іржавіти
щічка – щока, щітка – щетина
війна (рос. война), ціна (рос. цена)
|
Правила
|
Приклади
|
Апостроф уживається для позначення роздільної вимови перед я, ю, є, ї:
1)
в українських словах
а) після б, п, в, м, ф, якщо
перед ними немає інших букв на позначення приголосних (крім р), які належали б до кореня;
б) після р у кінці складу;
в) після б, п, в, м, ф, р, к у
власних назвах;
г)
після префіксів та першої частини складних слів, які закінчуються буквами на
позначення приголосних;
2) в іншомовних словах після б, п,
в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р
у кінці складу, а також після префіксів, які закінчуються буквами на
позначення приголосних.
Апостроф не вживається
1) перед я, ю, є в українських
і іншомовних словах:
а) після б, п, в, м, ф,коли
перед ними стоять інші букви на позначення приголосних (крім р), які належать до кореня;
б) після б, п, в, м, ф, г, к, х,
ж, ч, ш та після р на початку
складу, якщо я, ю, є позначають
м’якість попередніх приголосних;
в) перед йо.
|
голуб’я, п’ють, на верхів’ї,
сімє’ю, мереф’янський
довір’я, сузір’я, бур’ян
Аляб’єв, Куп’янськ, В’яземський,
В’ячеслав, Лук’ян
під’їхати, роз’яснення,
з’юрмитися, дит’ясла, пів’яблука, але: пів-Європи (власна назва)
об’єкт, комп’ютер, інтерв’ю,
прем’єра, верф’ю, к’янті, Х’юстон,
Руж’є, миш’як, екстер’єр, ін’єкція,
кон’юнктивіт
мавпячий, морквяний, духмяний,
але: торф’яний, верб’я, черв’як
бязь, дебют, пюре, гравюра,
Мюнхен, фюзеляж, Гюго, манікюр, кювет, брязкіт, рюмсати, Рєпін
Соловйов, серйозний, курйозний
|
О чи І? Е
чи І?
Правила
|
Приклади
|
1. Згідно з вимовою о, е у відкритому складі чергуються з і в закритому складі:
а) при зміні
форм іменників, прикметників (і похідних від них власних назв), числівників і
займенників прикметникового типу, а також дієслів;
б) при
словотворенні.
2. О, е не
переходять в і в закритому складі:
а) коли вони
випадні або вставні;
б) у
звукосполученнях -оро-, -оло-, -ере-, -еле-;
в) у
звукосполученнях -ор-, -ер-, -ов- між
буквами на позначення приголосних;
г) у родовому відмінку множини іменників на –ення;
ґ) у словах іншомовного походження.
|
справедливості – справедливість,
у прекрасному – у прекраснім (майбутньому), Харкова – Харків, Києва – Київський, семи – сім, твого – твій, везе – віз
веселитися – весілля, творити – твір
лапок – лапки, вітер –
вітри
морок, холод, терен, велет, але: моріг, оборіг, поріг, просторінь, сморід (винятки)
морква, червоний, шовковий, але: погірдний, хоч погорда (виняток)
спрощень,
відхилень
директор,
шофер, шеф, але: кольору – колір, паперу – папір (давні запозичення)
|
Зверніть увагу: у фонетичній закономірності
чергування о, е з і є відхилення.
Пишемо і у відкритому складі іменників у формі
називного відмінка однини (взірець, сніжок); родового відмінка множини (бійок, кілець), а також у словах із
зменшено – пестливими суфіксами(кізонька, ніженька). У групах з -оро-, -оло-, -ере- о, е переходять в і в
закритому складі у родовому відмінку множини іменників жіночого роду і в
похідних від них на –к(а) (корова –
корів – корівка); у родовому відмінку множини іменників середнього роду та в
утворених від них зменшених формах (ворота – воріт – ворітця, але: джерело –
джерел – джерельце; дерево – дерев – деревце); у деяких іменниках середнього
роду (бездоріжжя, Запоріжжя, підборіддя, підворіття, але; лівобережжя,
правобережжя,безголів’я поголів’я, але: безголосся, повноголосся).
ЧЕРГУВАННЯ
ГОЛОСНИХ
Е чи О?
Правила
|
Приклади
|
Після ж, ч, ш, щ, дж, й:
1) пишемо е перед буквами на позначення м’яких приголосних і складами з е та и, що походить від давньоруського и, яке без змін збереглося в російській мові;
2)
пишемо о перед буквами на
позначення твердих приголосних і складами з а, о, у та и, що походить від давньоруського ы, яке без змін збереглося в
російській мові.
|
Женити (рос. женить), четвертий, пшениця (рос. пшениця), щебінь,джерело, окраєць.
жонатий, чотири (рос. четыре),пшоно, щоку, бджола, знайомий (рос. знакомый)
|
Зверніть увагу: в чергуванні е з о є відхилення від
правила( найчастіше внаслідок аналогії з іншими формами).
Пишемо о замість е в суфіксі -ост(і) іменників
жіночого роду ІІІ відміни (більшості,
неминучості); у давальному й
місцевому відмінках однини деяких іменників (щоці, на щоці); у закінченнях
родового та орудного відмінках жіночого роду прикметників, а також займенників
і числівників прикметникового типу (пекучої,
пекучою; вашої, вашою, першої, першою); у похідних утвореннях типу чорніти, чорнило від чорний. Пишемо е замість о у корені
дієслів у формах 1 особи однини, 3 особи множини деяких дієслів.
І дієвідміни (шепчу, шепчуть, шептати, шепчемо); у пасивних дієприкметниках з
наголошеним суфіксальним е
(зосереджений, грушевий,але: грошовий); у суфіксах –енк(о),
єнк(о), -ечок, -єчок, -ечк(а), -енн(ий), -езн(ий) (Сидорченко, Авдієнко, вершечок, краєчок, доріжечка, височенний, широчезний) у словах книжного та іншомовного
походження (жертва, печера чек); у деяких словах за традицією (кочерга, червоний, щедрий).
ЧЕРГУВАННЯ
ПРИЙМЕННИКІВ І ПРЕФІКСІВ
У ЧИ В? – ЧИ В-?
Правила
|
Приклади
|
1.
Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, у вживається:
а) між буквами на позначення приголосних;
б) на початку речення перед буквами на позначення
приголосних;
в) перед в, ф,
льв, св, тв, хв. І под;
г) після паузи (на письмі після розділових знаків)
перед буквами на позначення приголосних.
2. Щоб уникнути
збігу голосних, в уживається:
а) між буквами на
позначення голосних;
б) на початку
речення перед буквами на позначення голосних;
в) після букв на позначення голосних перед буквами на позначення приголосних,
крім в, ф, льв, св, тв, хв, і под.
|
Приїду, було, до них у гостину – сидять укупці (М.В.)
Учора відбулися загальні збори. У купі паперів був і потрібний
документ.
Є багато спільного у творчості
цих письменників. Нитку треба складати увосьмеро.
Це було, мені здається, у
минулому році. Зараз головне – установити нове обладнання.
Вона вчиться в аспірантурі, а
він викладає математику в
університеті.
В інституті відбулася науково –
практична конференція.
Вони познайомилися ще в
дитинстві. Зранку підморозило, а в
ночі був дощ.
|
Зверніть увагу: у і в не чергуються у словах, що вживаються тільки з у або в (увільнити, угода, укладач, уривок, утворення, ввічливість, вдумливість,
взаємовплив, влада); у власних іменах (Устименко,
Власенко) і в словах іншомовного
походження (уніфікація, узурпатор).
І чи Й?
Правила
|
Приклади
|
1. Щоб уникнути збігу приголосних, і вживається:
а) після букв на
позначення приголосних або паузи (на письмі після розділових знаків) перед
буквами на позначення приголосних;
б) на початку речення.
2. Щоб уникнути збігу голосних, й вживається:
а) між буквами
на позначення голосних;
б) після букв на позначення голосних перед буквами на
позначення приголосних.
|
Був дощ м’який, і гречка пахне душно (М. Рильський)
Зима … і пролісок блакитний!
Навколо ще лежать
сніги,
А він вже скинув
ланцюги! (О. Олесь)
І хліб зійшов, як гімн весні і
літу…
(Л. Забашта)
Темрява з кутків
давно вже вийшла
Та й обступила нас, немов облога
(Л. Українка)
Нащадки
безсторонні
Простять мені і
помилки, й вагання… (Є. Плужник)
|
Зверніть увагу: і з й не чергуються при зіставленні понять (небо і земля, весна і осінь); перед словами, що
починаються з є, ї, й, ю, я (древня Греція і Єгипет; запросили і
її, і його; дівчата і юнаки; зробити щось швидко і як слід).
З, ІЗ чи ЗІ?
Правила
|
Приклади
|
1. Уживаємо з:
а) перед словом,
що починається буквою на позначення голосного;
б) перед буквами на позначення приголосних, крім с, ш, якщо попереднє слово
закінчується буквою на позначення голосного, а також на початку речення,
після паузи.
2. Уживаємо із:
а) між буквами
на позначення приголосних;
б) на початку
речення або після букв на позначення голосних перед с,ш та сполученням букв на позначення приголосних.
3. Уживаємо зі
перед сполученням букв на позначення приголосних (початковими найчастіше
бувають з, с, ш, щ).
|
Постать, що з обличчя нагадує Мавку, з’являється з-за
берези
(Л. Українка)
Він розмовляв з кіньми, з телятами, з травами…
(О. Довженко)
З кутка в куток тиняються всі
дні… (Є. Плужник)
Ми піднялися
разом із сходом сонця.
Із хати світа не оглянеш (н.тв.)
І блідий місяць
на ту пору
Із хмари де-де виглядав…
(Т. Шевченко)
Лиш де-не-де
прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку (М. Коцюбинський)
Зі злої трави лихе сіно (н. тв.).
|
Правила
|
Приклади
|
1. М’який знак (ь) пишеться в
українських словах:
а) після букв на позначення м’яких
[д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л],
[н], що закінчують склад;
б) після букв на позначення м’яких
приголосних перед о у середині
складу;
в) у суфіксах -зьк-, -цьк-, -ськ-;
г) у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-,
-ісіньк-, -юсіньк-;
ґ) після л перед буквами на позначення приголосних;
д) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду мякої групи і
відміни та іменників середнього роду на -нн(я),
-ц(е) ІІ відміни;
е) у 3 особі однини і множини дійсного та у 2 особі однини і множини
наказового способів дієслів, а також у стягнених формах інфінітива та
зворотної частки.
2. ь пишеться в іншомовних
словах:
а) після д, т, з, с, л, н передя, ю, є,ї, якими позначаються два
звуки;
б) після л, н перед йо;
в) відповідно до вимови після л перед
буквами на позначення приголосних, а також у кінці слова.
3. ь не пишеться:
а) після б, п, в, м, ф;
б) після ж, ч, ш, щ;
в)після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами –ств-, -ськ-;
г) після р у кінці складу;
ґ) після букв,що позначаються м’які
приголосні, крім л, якщо за ними
ідуть інші букви на позначення м’яких приголосних;
д) між буквами, що позначають подвоєні (подовжені) м’які приголосні.
|
заздалегідь, нежить, мазь, просьба, ґедзь, місяць, сіль, промінь
третьокласниця, учотирьох,
льох
запорізький,
козацький, по – українському, але: баский, боязкий, різкий, в’язкий, березкий, ковзкий,(зк, ск не суфікси)
синенький,
дівчинонька, малесенький, білісінький, малюсінькій
більший,
пральна, учительство, але: балка – балці, галка – галченя(лц, лч походять від лк)
перукарень,житниць, творінь, креслень, кілець, сердець.
дивиться,
дивляться, дивись, дивіться, дивиться.
мільярд,Ньютон, гондольєр, в ескадрильї, але: малярія, ревю, резюме, нюанс (я, ю позначають звуки (а), (у) помякшення попередніх приголосних)
медальйон,
сеньйорита
альтернатива,
катапульта, але: алгоритм, катафалк; Бульонь, але: ритуал,
еталон
дріб, степ, кров, сім, верф
ріжче, піч, робиш, дощ
інжир, конче (потрібно/, інший, панщина, громадянство,
просвітянський, але: доньчин(донька), няньчити (нянька), бриньчати (бренькіт)
перевірте, Харків, гіркий, але: М. Горький
пізнє, танцювати гордість, але: різьбяр, тьмяний і похідні від них
віддячити, осінній, заміжжя, свавілля
|
Групи букв з Д, Т, К, Л чи без
них?
Правила
|
Приклади
|
На письмі фіксується:
1)
випадання [д], [т] у важких
для вимови групах приголосних [ждн],
[здн], [стн], [стл];
2)
випадання [к] у групах
приголосних [скн], [зкн];
3)
випадання [л] у групі
приголосних [слн].
|
тиждень – на тому
тижні, роз’їзд – роз’їзний, захист – захисник,
стелити – слати, але: зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк,
шістнадцять
тріск – тріснути, брязк – брязнути, але: виск – вискнути, риск – рискнути
мислити – навмисне, ремесло – ремісник
|
Зверніть увагу: спрощення відбувається при
вимові, але не позначається на письмі у прикметниках, утворених від іменників
іншомовного походження (аванпостний, баластний, компостний,
контрастний, гігантський, парламентський); у давальному і місцевому відмінках однини іменників
жіночого роду І відміни (піаністці, оптимістці, аспірантці).
ЗМІНИ
ПРИГОЛОСНИХ ПРИ СЛОВОТВОРЕННІ
-ЗЬК-, -ЦЬК- чи –СЬК-? -ЧЧ- чи -Щ-? -Щ- чи -ЖЧ-? -ЧН- чи -ШН-?
Приголосні або
групи приголосних
|
Перед суфіксами
|
Змінюються
|
Приклади
|
г, ж, з
к, ц, ч
ш, с, х
-цьк-
-ськ-, -ск-
-ск-, -шк-
-ск-
-ст-
-зк-
-ськ-(-ск-)
г, ж, з
с
к, ц
|
-ськ(ий),
-ств(о)
-ськ(ий),
-ств(о)
-ськ(ий), -ств(о)
-ин(а)
-ин(а)
-ан-
-енк(о), -ук
-ш(ий, е, ати, ання)
-ш(ий, е, ити, ення)
-н(ик, ий)
|
-зьк(ий),
-зтв(о)
-цьк(ий),
-цтв(о)
-ськ(ий), - ств(о)
-чч(ина)
-щ(ина)
-щ(аний)
-щ- в усіх формах дієслів
-щ-не перед и і не у 3 особі
множини
-жч- в усіх формах дієслів
-щ(енко), -щ(ук)
-жч(ий, е, ати, ання)
-щ(ий, е, ити ення)
-чн(ик, ий)
|
Гаага – гаазький, Лейпциг – лейпцизький, Запоріжжя –
запорізький, боягуз – боягузтво
козак – козацтво, митець – митецький, Овруч – овруцький, юнак – юнацтво, але: Дамаск – дамаський, Мекка – меккський, тюрки – тюрський, баски – баскський
Сиваш- сиваський, товариш – товариство, черкес – черкеський, Карабах – карабаський, але: казах – казахський
Кріпацький – кріпаччина, але: галицький – Галичина
Харківський – Харківщина, ліска - ліщина
Пісок – піщаний, дошки – дощаний
Писк – пищати, пищу, пищиш і т. д.
Пригостити – пригощати,
пригощаю, пригощаєш і т. д., але: пригостять
Брязкіт – бряжчати, бряжчу, бряжчиш і т. д.
Парпаска – Паращенко – Нижщук
Дорогий – дорожчий, дорожче, дорожчати, подорожчання, але:легкий – легший, легше, легшати, полегшення
Високий – вищий, вище, підвищити, підвищення
Молоко – молочний, рука – ручний, яйце – яєчний, сонце – сонячний, серце – сердечний, рік – річний, але: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний(= бідолашний), соняшник, торішній (згідно з вимовою)
|
подовження і збігу приголосних
Дві букви чи одна
Правила
|
Приклади
|
1.
Дві букви для передачі подвоєних приголосних пишемо при збігу однакових
приголосних:
б) кінця першої та початку
другої частини складноскорочених слів;
в) корення або основи на –н
(-нь) і
суфіксів –н-, -ник, -ниц(я);
г) основи дієслова минулого часу
на –с і постфікса –ся.
2. Подвоєння приголосних передається на письмі:
а) у прикметникових суфіксах
–енн-,
-анн-, а також у похідних іменниках із суфіксом –ість і прислівниках;
б) у деяких словах.
3. Подовження приголосних [д],
[т], [з], [с], [ц], [л], [н], [ж], [ч], [ш] після букв на позначення
голосних передається на письмі:
а) в усіх відмінках іменників
середнього роду ІІ відміни, крім родового множини із нульовим закінченням;
б) в усіх відмінках деяких іменників
І відміни, крім родового множини із закінченням – ей;
в) в орудному відмінку однини
іменників ІІІ відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на
один м’який або шиплячий приголосний;
г) у деяких прислівниках;
ґ) в особових формах дієслова лити(ся) і похідних від нього.
|
оббивати, ввечері, віддалік, беззахисний; інноваційний,
іррегулярний, але: анотація, конотація
заввідділом, юннат, військкомат
туманний, ранній, щоденний, письменниця
пронісся, затрясся, розрісся
непримиренний, непримиренність, непримиренно
бовваніти, Ганна, лляний, ссати, овва і похідні від них
знання, знанню, знанням, але: знань; почуттів, відкриттів (і
відкрить)
суддя, судді, суддю, суддею, суддів,
стаття, статті, статтю, статтею, але: статей
миттю (мить), височінню (височінь), ніччю (ніч), але: радістю (радість), щедрістю (щедрість), любов’ю (любов)
зрання, спросоння, навмання, попідтинню,
попідвіконню
ллю, ллєш, ллється, виллємо, переллються
|
Запам’ятайте
правопис іншомовних слів з подвоєними і неподвоєними буквами: аннали,
бонна, брутто, ванна, мадонна, манна, нетто, панна, пенні, тонна, білль (законопроект), булла, вілла, мулла, мірра;
Агресія, акумуляція, алея, апарат, атестат, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (але: Ватт), грип, група, ідилія, інтелектуал, інтелігент, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі.
ПРЕ-, ПРИ- чи ПРІ-?
Правила
|
Приклади
|
1.
Префікс пре- вживається для
вираження найвищого ступеня ознаки.
2.
Префікс при- вживається в
словах, що означають:
а) наближення;
б) приєднання;
в) частковість дії;
г) результат дії.
3.
Префікс прі- вживається в 4 словах.
|
прекрасно, пречудово, препогано, прещедрий
привезти, приїхати, притягти
прибити, прикріпити, причепити
приспівувати, присісти, прикрити
приборкати, призначити, приректи
прізвище, прізвисько, прірва, прірвистий
|
Запам’ятайте
правопис слів із складовими
частинами пре- і при- : преамбула, превентивний,
предикат, президент, презирливість,
прейскурант, прелюдія, преміювати, препарат, прерогатива, пресвітер, престиж, престол, преосвященний, преподобний, претендент, претензія, прецедент;
привілей, приймач, приладдя, примхливий, принаймні, принциповий, припинити, природний, присвята, пристосування, присудковий, притаманний,
непритомний, непричетний.
С чи З? Ж чи Ш?
Д чи Т? Б чи П?
Правила
|
Приклад
|
1.
Префікс с- пишемо перед к, п,
т, ф, х, які позначають глухі приголосні.
2.
Префікс з- (із-) пишемо перед
буквами, які позначають всі інші приголосні (глухі і дзвінкі) та голосні.
3.
У префіксах без-, роз-, через-,
між-, над-, від-, під-, перед-, понад-, об- пишуться з, ж, д, б, які ніколи не змінюються перед буквами на позначення
глухих приголосних.
|
сказав, спитав, створив, сфотографував, схопив
зберегти, звести, здивування, зекономити, зжати, ззовні, злинялий, зрозуміти, зчеплення, зшити, зщулений;
іззаду, ізнову, ізнизу
безперервний, розкидати, возз’єднання,
черезсмужжя, міжпланетний, надприбуток,
відтінок, підхопити, передплата,
понадстроковий, оббити
|
Запам’ятайте
правопис слів: в деяких словах
бувають префікси зі-, зо-, зу- (зібрати, зігнати, зогнити, зогріти, зжмаканий і зіжмаканий, зімліти і зомліти, зіпертися і спертися, зіпріти і зопріти, зітліти і зотліти, зустрітися).
И чи І?
И чи Е? И чи Ї?
Правила
|
Приклади
|
З и пшуться суфікси:
а) -ик,
-ник, -івник, -чик(-щик_, ич;
б) –ир, ист, -изм після д, т, з, с, ц, ж, ч,
ш, р;
в) –ив(о) в іменниках, що означають
матеріал або продукт праці;
г) –инн(я) в іменниках середнього роду,
що означають збірні поняття;
ґ) –ин(а) в іменниках, що означають осіб
жіночої статі, загальні назви тварин, рельєфу, продуктів харчування і т. ін.;
д) –иськ(о), -ищ(е) після букв на
позначення приголосних;
е) іменників
чоловічого роду на –ичок(ик + ок)
є) іменників
жіночого роду на –ичк(а) [-иц(я) + к]
|
братик, племінник, трудівник, хлопчик, рубщик, москвич, але: алергік, хімік, стоїк (іншомовні слова)
бомбардир, візажист, романтизм, але: канонір, мариніст, неологізм (і після букв на позначення інших
приголосних); конвоїр, егоїст, архаїзм (ї після букв на позначення голосних)
мереживо, місиво, вариво, морозиво, плетиво, паливо, але: марево.
Лушпиння , шумовиння, бурячиння, але: каміння, коріння, насіння, волосіння; говоріння, хрустіння (назви процесів з наголосом на
і); поліпшення, напруження (назви процесів та абстрактних
понять з наголосом на корені)
Дівчина, звірина, худобина, галявина, яловичина, але: кошеня, гусеня (назви малих істот)
бабисько, страховисько, селище згарище, але: гноїсько, убоїще.
Вузличок, кошичок, глечичок, але: вершечок, кружечок
мельничка, розумничка, паличка, але: качечка, петрушечка, сонечко
|
И,
І чи?
Правила
|
Приклади
|
И пишемо:
а) у суфіксі –ичн(ий) після д, т, є, с, ц, ж, ч, ш, р у прикметниках, похідних від слів іншомовного
походження;
б) у приметниках, утворених від іменників з суфіксом –иц(я) за допомогою суфікса –н-;
в) у суфіксі –ин(ий)
присвійних прикметників після букв на позначення приголосних, крім й;
г) у суфіксі –ист(ий) після
букв на позначення приголосних.
|
епізодичний, терапевтичний, гімназичний, токсичний,
категоричний, але: фізіологічний,
антициклонічний, сейсмічний, циклічний географічний,
анархічний (і після букв на
позначення інших приголосних); алгебраїчний,
архаїчний (ї після букв на
позначення голосних)
вуличний, гірчичний, граничний
сестрин, доччин, Тетянин, орлиний, козлиний, але: Марїн, Майїн, солов’їний, зміїний (ї після
апострофа, й та букв нв позначення голосних)
розложистий, шквалистий, бромистий, фасонистий, але: оліїстий, троїстий, (ї
після букв на позначення голосних)
|
-Н- чи -НН-?
Правила
|
Приклади
|
1.
–н- пишеться
в суфіксах:
а) -ан-
(-ян), -ин-, -їн-, -ен-, -он- прикметників;
б) –ен-, -н- дієприкметників.
2. –нн. Пишеться:
а) у
прикметниках, утворених від іменників з основою на –н;
б) у наголошених суфіксах –енн-,
-анн-(янн-) прикметників, які
вказують найвищу міру ознаки;
в) у
наголошених суфіксах –енн-, -анн-(-янн) небагатьох прикметників –
старослов’янізм.
|
гречаний, скляний, лебединий, гороб’їний,
буквений, солоний, але: старанний, притаманний
оновлений, наповнений, прочитаний, нежданий, овіяний
бездоганний, осінній, віконний, стійнний
здоровенний, страшенний, невблаганний, невпізнанний,
незбагненний, нездоланний, незліченний, незрівнянний,
неоціненний, неподоланий, непримиренний, несказанний,
нескінченний, але: невпізнаний, нездоланий, незлічений,
незрівняний, нездоланий, незлічений,незрівняний,
неоцінений, неподоланий, непримирений, несказаний,
нескінчений ( дієприкметники)
благословенний, блаженний, огненний, священний, мерж’їзенний, окаянний
|
Зверніть увагу: у
словах, похідних від прикметників і дієприкметників, написання –н- або –нн- зберігається (по – солов’їному,
сформованість, старанність, бездоганно, віконниця, незбагненність, нескінченно, але: нескінченність; блаженно, мерзенність).
Разом чи через
дефіс?
Правила
|
Приклади
|
1.Разом пишуться
складні іменники, утворені:
а) за допомогою
сполучених р, е, є поєднанням двох
і більшої кількості основ дієслова або прикметника з іменником, а також двох
або трьох іменників;
б) без сполучних
голосних поєднанням дієслова у формі наказового способу або кількісного
числівника з іменником;
в) як
складноскорочені слова;
г) з першими
частинами пів-, напів-, полу-;
ґ) з першими
частинами авіа- ,авто-, агро-, біо-,
вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-,
ізо-, кіно-, космо-,лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-,
нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-,
термо-, турбо, фоно-, фото- й под..
2. Через дефіс
пишуться складні іменники:
а) утворені без
сполучних голосних з двох іменників, які означають близькі або протилежні за
змістом поняття; особливість предмета і сам предмет; державні посади,
військові, наукові звання; власні імена і географічні назви; назви сторін
світу і рослин; одиниці виміру;
б) з першими
частинами віце-, екс-,
лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-;
в) якщо після
першої частини складного слова йде слово з такою ж другою частиною.
|
лісосмуга,
льодостав, панелевіз, життєпис, чорнозем, новобудова, овочесховище, але: людино –день, тонно – кілометр
(одиниці виміру); світлодолікарня, кінофотогурток, телерадіоцентр
зайдиголова, пройдисвіт,
перекотиполе, двохсотріччя, семитонка, п’ятиденка
Держпром, нарсуд,
універсам
півмісяця,
півапельсина, півящика, але: пів –
України, пів – Харкова(дефіс перед власними назвами); напівсон, полудень
авіамотор,
автогенератор, біоритм, водопостачання, газопровід, геополітика,
гідростанція, екстраклас, електролічильник, зоомагазин, ізостудія, космодром,
лженаука, макроекономіка, метафізика, метеозведення, монокристал, мотобол,
неологізм, палеоліт, псевдокультура, рентгеноскопія, стереопрогравач, суперзірка, термоустановка, фонограма
щастя – доля,
дочки – матері, ліжко – диван, виставка – продаж, бал – маскарад, експорт –
імпорт; вакуум – апарат, яхт – клуб, прем’єра – міністр, генерал – майор,
член – кореспондент; Квітка – Основяненко, Пуща – Водиця; зюйд – вест, іван –
чай, буркун – зілля; вольт – секунда
віце – адмірал,
екс – прем’єра, лейб – гвардія, максі – спідниця, міні – сукня, обер –
майстер
тепло – і
газопостачання, теле – і радіопередачі, авто – і велотрек
|
Складні
прикметники
Разом чи через дефіс?
Правила
|
Приклади
|
1.
Разом пишуться складні прикметники, утворені:
а) від складних іменників,
які пишуться разом;
б) від сполучення
підпорядкованих один одному прикметника, числівника, написаного літерами, або
дієслова з іменником, а також сполучення прислівника з прикметником чи
дієприкметником;
в) з двох або більшої
кількості компонентів, у яких основний смисл передається останнім
прикметником.
2. Через дефіс пишуться
складні прикметники:
а) утворені від складних
іменників, які пишуться через дефіс;
б) утворенні з прикметникових
основ із сурядним зв’язком (між ними можна вставити і);
в) з першою частиною, яка
закінчую
ється на –ико(-іко);
г) з першою частиною військово-, воєнно-;
ґ) які означають додаткові відтінки якості,
кольору або поєднання кількох кольорів в одному предметі;
д) в яких повторюються ті самі
або споріднені слова.
|
залізобетонний, чорноземний, лженауковий, метафізичний, самохідний,
шлакоблочний
давньоруський, східноукраїнський, чотирнадцятиповерховий, але: 14 – поверховий; працелюбний,
водоочисний, загальнолюдський, вищенаведений, але: трохи вище наведений приклад (є пояснююче слово)
складнопідрядний, сліпоглухонімий, зернобобові, двовуглекислий
віце – адміральський, лейб – гвардійський, соціал – демократичний
північно – східний, російсько – український, науково – дослідний,
вокально – інструментальний
історико – педагогічний, хіміко – технологічний
військово – повітряний, воєнно – промисловий, але: військовозобов’язаний,
військовополонений
гіркувато – кислий, світло – рожевий, сріблясто – сірий, жовто –
блакитний, але: жовтогарячий (один колір)
жовтий – жовтий, сильний – пресильний, сама - самісінька
|
Прислівники
Разом, окремо чи через дефіс?
Правила
|
Приклади
|
1.
Разом пишуться прислівники, утворені поєднанням:
а) прикметника з
прислівником;
б) прийменника з коротким
прикметником;
в) прийменника з числівником;
г)прийменника з займенником;
ґ)кількох прийменників з будь
– якою частиною мови;
д) кількох основ (із
прийменником чи без нього);
е) префіксів, які походять
від часток аби-, ані-, де-, чи-, що-,
як-, із будь – якою частиною мови.
2. Окремо пишуться
прислівники, утворені сполучником;
а) прийменника з повним
прикметником або числівником;
б) прийменника по із збірним
числівником;
3. Через дефіс пишуться
прислівники, утворені:
а) від прикметників і
займенників за допомогою префікса по-
та суфіксів –ому (-єму),
-и;
б) від порядкових числівників
за допомогою префікса по-;
в)за допомогою префіксів, які
походять від часток будь-, казна-, хтозна-, і суфіксів, які
похлдять від часток –небудь, -то, -таки;
г) з двох прислівників;
ґ) повторенням слова або
основи, сполученням снонімав або антонімав.
4. Через дефіси пишуться
деякі прислівники.
|
відтоді, дотепер, занадто, назавжди, оскільки, удвічі
вручну, допізна, засвітла, зліва, нарізно, полегеньку
вшестеро, вперше, натроє, уп’ятьох, спершу
внічию, нащо, передусім, почім, почому
завширшки, знадвору, навколо, навздогін, завчасно
воднораз, достобіса, живовидячки, мимохідь, нашвидкуруч, чимдуж
абихто, анаскільки, деколи, чимало, щотижня, якнайшвидше
в головному, в цілому, в одному
по п’ятеро, по десятеро
по – святковому, по – теперішньому, по
материнському і по–материнськи, по – українському і по – українськи,
по – моєму, а також по – латині
по – перше, по – друге, по – третє
будь – куди, казна – коли, хтозна – скільки, де – небудь, так – то, як –
таки
вряди – годи, сяк – так, десь – інколи
швидко – швидко, зроду –віку, тишком, нишком, рано – вранці, більш –
менш, часто – густо, видимо – невидимо
будь – що – будь, віч – на – віч,
де – не – де, коли – не – коли,
пліч – о – пліч, хоч – не – хоч,
як – не - як
|
Разом чи окремо?
Пишуться разом прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником:
безвісті, безперестанку,
безустанку, вбік, ввечері, ввік, вволю, вгорі, вгору, вдалечині, вдалечінь,
вдень, відразу, вкрай, вкупі, влад, внаслідок, внизу, вночі, вплач, впору, врівень,
врозкид, врозліт, врозсип, вряд, вслід, всмак, вшир, довіку, доверха, догори,
додолу, додому, докупи, замужем,заочі, за північ, зараз, збоку, зверху,
звіку, згори, ззаду, зізла, зісподу, знизу, зранку, зроду, зсередини, із –
вечора, набік, наверху, навесні, навиліт, навік, навіки, нагору, але: на – гора; надворі, назустріч,
наниз, напамять, на півдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, на початку,
наприклад, насилу, наспіх, одвіку, поверх, повік, поволі, позаду, поночі,
посередині, скраю, спідлоба, спідсподу, спереду, убік
|
Пишуться окремо прислівникові сполучення, в яких іменник зберігає своє
лексичне значення і граматичну форму (часто між ним і прийменником можна
встановити означення):
Без відома, без жалю, без
кінця, без ладу, без потреби, без промаху, без сліду, без смаку, без сумніву,
без толку без тями, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в
ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, від ранку до вечора, день у
день, до біса, до вподоби, до краю, до ладу, до лиця, до обіду, до останку, до пари, до пори, до побачення,
до пуття, до речу, з боку на бік, з переляку, з розгону, за кордоном, за
рахунок, на бігу, на весну, на вибір, на відшибі, на віку, на диво, на
добраніч, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на око, на прощання,
на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, не смерть, на сміх, на
совість, на сором, на ходу, над силу, не з руки, під боком, по можливості, по
правді, по суті, по черзі, по честі, рік у рік, у вигляді, у вічі, час від
часу
|
Разом,
через дефіс чи окремо?
Пишемо
|
Прийменники
|
разом
|
внаслідок, вподовж, довкола, задля, замість, заради,
навколо, навпроти, назустріч, напередодні, наприкінці, обабіч, окрім, побіля,
поза, поміж, понад, попід, поперед(у), попри, посеред, проміж, услід, щодо
|
через дефіс
|
з – за, із – за, з – над, з – перед, з – під, з – поза,
з – поміж, з – понад, з – попід, з – проміж, з – серед,
з – посеред
|
окремо
|
в напрямі до, в результаті, в силу, залежно від, згідно
з, на шляху до, незалежно від, незважаючи на, поряд з , під кінець, під час, у зв’язку з, у відношенні до,
у(в) разі, що ж до
|
Сполучники
Разом,
окремо чи через дефіс
Пишемо
|
Сполучники
|
разом
|
Адже, аніж, втім, зате, мовби, мовбито, нече, начебто,
немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож,
притім, притому, причім, причому, проте, себто, таж, також, теж, тобто, тож,
цебто, щоб, якби, якщо
|
окремо
|
Або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то,
отже ж, хоча б, хоч би, дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб,
з того часу як, незважаючи на те що, після того як, при цьому, та й, так що,
тимчасово як, тому що, у міру того як, через те що
|
через дефіс
|
Тим – то, тому – що, тільки – но, якби - то
|
Разом, через
дефіс чи окремо?
Правила
|
Приклади
|
1.
Разом пишуться частки, які стали префіксами, суфіксами або постфіксами:
а) аби-, ані-,
де-, чи-, чим-, що-, як- у складі будь – якої частини мови, окрім
сполучників прислівникового типу;
б) би(б), то,
що, же(ж) у складі сполучників і ішних часток;
в) –ся(-сь)
у зворотних
дієсловах і –сь
у складі займенників і прислівників.
2. Через дефіс пишуться частки:
а) –бо,-но, -от,
-таки, які
підсилюють значення слова;
б) будь - ,
казна-, хтозна-, які стали префіксами, і –небудь, яка стала суфіксом або постфіксом (у складі прислівників
і займенників).
3. Окремо пишуться частки:
а) які надають різних смислових
та емоційних відтінків;
б) що у сполученнях із
прислівниковим значенням;
в) хай, нехай, би(б), за
допомогою яких утворюються форми наказового та умовного способів дієслова.
|
абихто, абиякий,
анітрошечки, аніскільки, дещо, дедалі, чимало, чималенький, чимдужче, щосили,
щотижневик, якже, якнайбільший
мовби, ніби,
начеб,немовби, неначебто, абощо, тощо, авжеж, атож, аякже
надіється, звертаються,
вклонись, хтось, якийсь, чиїсь, десь,кудись
біжи –бо, стривай
– но, так – от,тому – то, приїхав – таки, але: таки приїхав;треба таки, але: таки треба
будь – хто, казна
– скільки, хтозна – навіщо, коли – небудь, який – небудь
саме, лиш, хоч, аж,
навіть, тільки, невже, ще, же, ну, просто
поки що, хіба що,
тільки що
Хай життя садами
буйними вирує, Полетить хай пісня вище дальніх зір(В.Сосюра).
Пішов би я до
дівчини, та не знаю, де живе(н.тв.)
|
Іди-бо, але: іди ж бо; тому-то, але: тому ж то.
Частка
НІ
Разом
чи окремо?
Правила
|
Приклади
|
1. НІ є
префіксом і пишеться разом:
а) з іменниками, прикметниками та
прислівниками, які без НІ не вживаються;
б) із займенниками і
прислівниками, якщо НІ не
відділяється прийменником.
2. НІ в ролі
сполучника пишеться окремо:
а) у реченнях із заперечним
присудком;
б) як повторювальний єднальний
сполучник;
в) у стійких словосполученнях.
|
Нісенітниця, нікудишній, нікчемний, ніяково
ніхто, але: ні до кого; ніщо, але: ні на що; ніякий, але: ні з яким
Ні зір, ні сонця,
ні весни
Без краю рідного
немає ( О. Олесь)
Вони ні співали,
ні танцювали, сиділи мовчки.
ні Богові свічка
ні чортові кочерга, ні живий ні мертвий, ні на макове зерно, ні кроку далі…
|
Разом,
окремо чи через дефіс?
Правила
|
Приклади
|
1. Не є
префіксом і пишеться разом:
а) з будь – якими словами, якщо вони не вживаються без не;
б) з іменниками, прикметниками та прислівниками, якщо з
не утворюються нові поняття з
протилежним значенням і їх можна замінити словами, близькими за змістом;
в) у складі префікса недо-,
який означає неповноту ознаки чи дії;
г) з дієприкметниками, які виконують функцію означення
і немають пояснювальних слів.
2. Заперечна частка не пишеться окремо:
а) з усіма частинами мови при протиставленні;
б)з дієсловами,
дієприслівниками, числівниками, прийменниками, сполучниками, частками, з
більшістю займенників, деякими прислівниками, а також із незмінюваними
присудковими словам;
в) з прикметниками, якщо вони мають пояснювальні слова
з ні або далеко, аж ніяк; зовсім;
г) з дієприкметниками, якщо вони мають будь – які
пояснювальні слова або виконують функцію присудка;
ґ) із словами, що пишуться через дефіс.
3. Через дефіс пишеться частка не,
вживана як префікс в іменниках – власних назвах.
|
нероба,
нестерпний, нехтувати, непосидючий, ненавидячи, невтямки
нелюбов(=
неприязнь), незгода(= розбіжність), неактивний(= пасивний), неважкий(=
легкий), неабияк(= ретельно), невдало(=невдатно)
недооцінка,
недорослий, недолюблювати, недовиконаний, недобачаючи
непередбачений(випадок),
нерозв’язана (задача), незмінюване (слово), неприйняті(закони)
не горе, а
радість; не поважати, а зневажати; не плутано, а чітко; не чужий, а рідний, але: ставок невеликий, а глибокий
(зіставляються
непротилежні ознаки)
не вгавати, не
вистачати, не гаразд, не до вподоби, не до ладу, не до речі, не досить, не до
смаку, не дуже, не зовсім, не інакше, не личить, не має(дієслово), але: немає = нема; не можна, не раз,
не слідю не треба, не пам'ять, не тоді, не тільки, не мій, не то..не то
нікому не
відомий, ні до чого не здатний, далеко не приємний, аж ніяк не новий, зовсім
не близький
ще не закінчений
проект, недопущений до екзамені студент, не помічені мисливцем сліди,
проблеми не вирішені
не по- людськи,
не по – українському
не Європа, але: нефахівець
|
ВЛАСНІ
НАЗВИ
З
ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ ЧИ З МАЛОЇ?
Правила
|
Приклади
|
1.
З великої літери пишуться:
а) імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська
людей;
б) назви божеств і міфологічних істот;
в) клички свійських тварин, назви дійових осіб у
художніх творах;
г) назви найвищих державних українських і міжнародних
установ і посад;
ґ)астрономічні назви, крім родових позначень, назви
сортів рослин у спеціальній літературі;
д) географічні назви, крім слів море, стрів, гора,
озеро й под..;
е) назви вулиць, проспектів, майданів, парків,
залізничних, морських і под.. шляхів, крім родових позначень;
є) назви груп або союзів держав і найвищих міжнародних
організацій;
ж) назви держав і автономних адміністративно –
територіальних одиниць(всі слова), автономних областей та округів, країв,
областей, районів (тільки перше слово).
2. З великої літери пишеться тільки перше слово:
а) у назвах державних, партійних, громадських установ і
організацій, міністерств України і інших держав, а також найважливіших
документів;
б) у назвах установ місцевого значення;
в) у повних назвах заводів, виробничих обєднань,
підприємств, наукових і навчальних закладів, кінотеатрів, парків, клубів та
ін..(символічна назва в лапках теж з великої букви);
г) у назвах художніх творах, наукових праць, газет,
журналів (назва береться в лапки);
ґ)у назвах памяток архітектури, храмів, історичних
епох, подій, знаменних дат, а також релігійних свят і постів;
д)у назвах орденів, ввідзнак.
3.з великої літери пишуться
прикметники, утворені від власних особових імен:
а) за допомогою суфіксів-ів, -їв, -ов-, -ев-, -ин, -їн
у значенні незалежності чогось цій особі;
б) за допомогою суфіксів – івськ-, -евськ-, -инськ- у
значенняі «імені, памяті когось».
4. З великої літери пишуться скорочені назви одиничних
установ, організацій.
5. Великими літерами пишуться абревіатури, утворені з
початкових букв власних і загальних імен.
|
Павло Михайлович Губенко(Остап Вишня), Ярслав Мудрий, але: донжуан,
меценат, рентген (загальні назви)
Господь, Бог, Мати Божа, Ісус Христос, Син Божий, Святий Дух, Будда, Артеміда, Кий, Либідь
Бобик, Мурка, Гнідко, Дід Мороз(казковий
персонаж), але: дід – мороз, баба
– яга, русалка (не дійові особи окремих творів), Вітер, Філософ (персонажі
байки г. Сковороди), Мавка
Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд
України
Чумацьки Шлях, сузір’я Малої Ведмедиці, комета Галлея,
Сніговий кальвіль, але: антонівка,
угорка( в загальному житку)
Біловвезька Пуща, Зелений Гай, Чорне море, Кримський півострів, мис Айя
вулиця 23 Серпня, проспект Пермоги, майдан Незалежності,
Молодіжний парк, Сімферопольська автострада
Співдружність Незалежних Держав, Європейське Економічне
Співтовариство, Всесвітня Рада Миру, Організація Обєднаних Націй
Російська Федерація, Республіка Білорусь, Соціалістична
Республіка Вєтнам, Сполучені Штати Америки, Харківська
область, Київський район, Слобожанщина, а також Батьківщина (=вітчизна)
Національна Гвардія і збройні
сили України,Національний банк і Міністерство
фінансів
Харківський міський відділ народної освіти
Харківський завод « Світло шахтаря», Книжкова
палата, Київський державний
університет ім.. Т. Г. Шевченка, Державний музей українського
образотворчого мистецтва
роман «Людина і
зброя», фільм «Тіні забутих предків», журнал «Українська мова в школі», але:
Апостол, Біблія, Євангеліє, Коран, Псалтир, Часосолов ( без лапок)
Печерський монастир, Покровський
собор, Вітчизняна війна, День незалежності України, Великдень, Покрова, Великий міст, Петрівка, Спасівка
орден «Дружби
народів», медаль « За відвагу»
Шевченкова проза, Тетянені
діти, але: дамоклів меч, базедова
хвороба (фразеологічне сполучення, тармін)
Шевченківська конференція, але:
шевченківські вірші, Пушкінську
свято поезії, але: пушкінський
рукопис
Укрінформ, Держкомнафтогазпром,
але: сільгоспінститут, житлкооператив
СНД,УТ, МАГЕТА, АТС, ТЕЦ, до ВАКу
|
РОСІЙСЬКІ
ПРІЗВИЩА
Е ЧИ Є? ЙО ЧИ ЬО? И ЧИ І?
Буква в рос. мові
|
Позиція
|
Буква в укр. мові
|
Приклади
|
|||
е
|
після букв на позначення приголосних
|
е
|
Лермонтов, Некрасов, Воскресенський, Снеліков
|
|||
е
|
на початку слів
|
є
|
Євтушенко, Єсенін, Єршов
|
|||
е
|
У середнині слів після букв на позначення голосних,
апострофа і мякого знака
|
є
|
Санаєв, Одоєвський, Валуєв, Власєв, Ананьєв
|
|||
е
|
У суфіксі –єв,-єєв
після букв на позначення приголосних, крім ц, ж , ч, ш, щ, р
|
є
|
Голубєв, Федосеев, Менделєєв
|
|||
е
|
У корен, якщо рос. е
відповідає укр. і
|
е
|
Бєдний (бідни), Лєсков( ліс), Сєров( сірий), Рєпін
(ріпа)
|
|||
ё
|
На початку слова і складу
|
йо
|
Йоркін, Бугайов, Соловйов
|
|||
ё
|
У середині і в кінціскладу
|
ьо
|
Верьовкін, Корабльов, Алфьоров
|
|||
ё
|
в утвореннях від
імен, спільних для рос. і укр.. мов
|
е
|
Артемов, Семенов, Федоров
|
|||
ё
|
під наголосом після ч, щ
|
о
|
Рогачов, Щипачок, Бощов
|
|||
э
|
завжди
|
е
|
Ельконін, Ешпаєв
|
|||
ы
|
завжди
|
и
|
Курицин, Чаплтгін, Черних
|
|||
и
|
після ж,ч,ш,щ,ц перед буквами на позначення приголосних
|
и
|
Жилікін, Тучин, Шишков, Циркунов
|
|||
и
|
в утвореннях від назв і імен, спільних для рос. і укр..
мов
|
и
|
Куликов, Наврилін,
але: Філіппов, Ніколаєв
|
|||
и
|
У префіксі при-
|
и
|
Приточний, Припасов
|
|||
и
|
У суфіксах –ик, -ич, -иц, -ищ, -ович, -євич
|
и
|
Петриков, Галич, Батищев
|
|||
и
|
На початку слова та після букв нв позначення
приголосних, крім ж, ч, ш, щ
|
і
|
Іванов, Бібиков, Багіров, Пушкін
|
|||
и
|
Після букв на позначення голосних, апострофа і мякого
знака
|
ї
|
Абраїмов, Зоїлов, Ілїн, Мар’їн
|
И,
і чи ї? Е чи Є? У чи Ю?
Правила
|
Приклади
|
1.И пишемо у загальних і власних назвах
після д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р
перед буквами на позначення приголосних.
2.і пишемо:
а) на початку
слова;
б) після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед
буквами на позначення приголосних;
в)після букв на
позначення приголосних перед буквами на позначення голосних та й;
г) у кінці слів
перед я;
ґ) у кінці
невідмінюваних слів після букв на позначення приголосних.
3. Ї пишемо після букв на позначення
голосних.
4. Е пишемо на
початку, в середині і в кінці слів.
5. Є пишемо:
а) на початку
слів, коли іншомовне е вимовляється як (йе);
б) після
апострофа, е, і, й та м’якого знака;
в) у слові
траєкторія
6. У, а не ю
пишемо після ж, ш, а також у
словах парфуми, парфумерія.
|
Аддис,– Абеба, Сирія, Сицилія, Чилі, циліндр, ритмічний, Алжир, джинси, фортисимо візит, Флорида, Тибет
Ієрогліф, імпульс, інерція
Бібліотека, фільтр, гігант, хірург, ліміт, нікотин, але: вимпел, спирт, гиря, єпископ, Китай, Єгипет(відповідно до мови)
клієнт, аксіома, радіос, геній, барій
аудієнція, алергія, теорія
Мерсі, попурі, таксі
альтруїзм, кофеїн, наївний, але: антиінфляційний (після
префікса)
форте,
макраме, проект, екзекуція, екземпляр
єзуїт, єретик, Єрусалим
прем’єра, конвеєр, фойє, ательє
є інгредієнт
журі, Жуль Верн,
брошура, парашут
|
Завдання цього
виду розбору – з’ясувати, які
значущі частини входять до складу слова (корінь, префікс, суфікс, закінчення,
сполучний голосний звук). Такі уміння необхідні як для розуміння процесів словотворення,
формотворення й словозміни, так і для засвоєння багатьох орфографічних правил.
При членуванні
слова на складові частини необхідно враховувати його лексичне значення (напр.,
мило може означати предмет, дію і ознаку дії: узяти що? мило; дитя – що робило? – мило ляльку ;посміхатися –як? мило),
граматичні ознаки (бригадирів – іменник у родовому відмінку множини чи
бригадирів – присвійний прикметник чоловічого роду в називному відмінку); добирати
спільнокореневі слова, в тому числі твірні(протестувати може бути утворене від
слів тест і протест.
У ході розбору
слова за будовою можуть виникати труднощі, зумовлені особливостями графіки(козак + ськ(ий) = козацький) звуковими
збігами між префіксами чи суфіксами і частинами коренів( вирувати і вирубати; малина і хатина; білочка і кізочка).
Тому завжди
треба дбати про та, щоб завдання частини слова, записавши його фонетичною
транскрипцією.
План
розбору слова за будовою
1. Змінюючи форму слова, відділити закінчення від
основи.
2. Добираючи спільнокореневі слова, визначити суфікси,
префікси, сполучення звуки.
3. Вичленувати корінь(або корені)
Зразок розбору слова за будовою
2.
Завод розпочав виготовлення водопровідних труб.
Аналізоване слово – прикметник. Інші його форми: водопровідний,
водопровідного. Отже, закінчення – их,
основа – водопровідн - .
Слово складне, утворене від словосполучення проводити воду.
Порівняємо споріднені слова:
про водити
вичленовуємо -
про-
Отже, структура слова:
-
вод
-
про
-
від
-
н
-
их
Принагідно варто з’ясувати, що в словах вода і водити корені хоч
однозвучні, але різні за значенням.
Орфографічний розбір
Орфографія регулює всі засоби передачі мовлення на письмі (позначення
звуків буквами, написання разом, через дефіс або окремо, вживання великих
літер, перенос частини слова в інший рядок), встановлюючи відповідні правила.
Написання, що вимагає застосування правил або врахування усталеної традиції,
називається орфограмою.
Орфографічний розбір – це пояснення(стисле або розгорнуте) орфограми, обґрунтування
правильного написання, вибраний ряду можливих(пливе, а не плеве; свято, а не
свято і т. п.) Цей вид розбору знаходить застосування майже на всіх уроках
української мови, на всіх етапах навчання – з навчальною і контрольною метою.
План орфографічного розбору слова
1.
Знайти орфограму(чи орфограми) у слові.
2.
Співвіднести орфограму з відповідним правилом,
сформулювати правило.
3.
Графічно виділити програму у слові.
Зразки
орфографічного розбору слова
1.
В небі дзвони великодні
Б’ються, дзвонять
тон у тон.
(Г. Чупринка)
Усний розбір
У слові великодні
є три орфограми: написання ненаголошених голосних е,и в коренях слів та позначення м’якості приголосних на письмі.
Перші дві
орфограми стосуються одного правила: ненаголошені е –и, які вимовляються невиразно, перевіряються добором слова з
наголосом на сумнівному звукові. Такими словами можуть бути ве́лич і вели́кий. Отже, в першому складі треба писати е, в другому – и: великодні.
Після букви д м’якого знака не потрібно (хоч
вимовляється [д'], бо за ним іде м’який приголосний
[н']. Тому й пишемо: великодні.
Письмовий
розбір
Великодні:
ненаголошені голосні в корені, що
перевіряються наголосом (ве́лич, вели́кий);
відсутність м’якого знака після д перед м’яким приголосним.
1.
Поділити слово на
морфеми( корінь, префікс, суфікс, закінчення).
2.
Виділити основу, змінюючи форму слова, і закінчення.
3.
Вказати, похідна чи непохідна вона. Назвати корінь,
дібравши спільнокореневі слова.
4.
Назвати префікси і
суфікси – словотвірні вони чи формотворчі.
5.
Визначити можливі чергування звуків у морфемах.
6.
Визначити зміни у складі слова (спрощення, пере розділ,
ускладнення).
Орфоепічний
розбір
1.
Транскрипція слова.
2.
Вимовити голосні (окремо і в слові).
3.
Вимовити приголосні (окремо і в слові).
4.
Виділити словосполучення, що не відповідають вимові.
Звукова анафора – повторення
початкових звуків (перший звук рядка у вірші або перший звук у слові).
Звукова епіфор – повторення
кінцевих звуків чи словосполучень у закінченнях слів віршованого рядка.
Алітерація – повтор одного
або кількох приголосних звуків у суміжних або близько розташованих словах.
Асонанс – повторення
одного або кількох голосних звуків у суміжних або розташованих недалеко одне
від одного словах.
Алітерація й асонанс – це
стилістичний засіб підсилення виразності мовлення.
Рима – різновид звукової епіфори разом
із віршованими розмірами теж є важливим фонетичним засобом художнього стилю,
зокрема поетичного мовлення.
Орфограма – написання
слів або словосполучень відповідно до правил орфографії.
Омоформи – це слова, що
мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі: віз
(іменник)
і віз
(дієслово).
Омофони – слова, що
однаково звучать, але мають різне значення й написання: Юпітер – головний бог у
давньоримській міфології і юпітер – електричний світильний прилад.
Омографи – різні за
значенням та вимовою слова, що мають однакове написання: во́ди – води́.
Передмова………………………………………....……………………………..5
Український алфавіт…………………………………………………………………………….6
Слова з літерою ґ…………………………………………………………………………………………………………….6
Одиниці мови…………………………………………………………………………….7
Поділ звуків……………………………………………………………………..8
План фонетичного розбору слова………………………………………………………………………………….9
Зразки фонетичного розбору слова……………………………………………………………………………..11
Ненаголошені
голосні…………………………………………………………………………12
Уживання
апострофа…………………………………………………………………….13
Чергування
голосних (О чи І? Е чи І?)…………………………………………………………………………..14
Чергування
голосних (Е чи О?)……………………………………………………………………………………..15
Чергування
прийменників і префіксів (У ЧИ В? – ЧИ В-?)…………………………………………….16
Чергування
сполучників (І чи Й?)………………………………………………………………………………….17
Чергування
прийменників (З, ІЗ чи ЗІ?)………………………………………………………………………..18
Уживання
м’якого знака………………………………………………………………………….19
Спрощення
у групах приголосних……………………………………………………………………20
Зміни
приголосних при словотворенні…………………………………………………………………..20
Подвоєння
букв на позначення подовження і збігу приголосних………………………………23
Префікси,
що закінчуються на голосний (ПРЕ-, ПРИ- чи ПРІ-?)……………………………………25
Префікси,
що закінчуються на приголосний (С чи З? Ж чи Ш? Д чи Т? Б чи П?)…………26
Суфікси
іменників (И чи І? И чи Е? И чи Ї?)…………………………………………………………………..27
Суфікси
прикметників (И, І чи- ?)………………………………………………………………………………….28
Суфікси
прикметників і дієприкметників (-Н- чи -НН-?)………………………………………………29
Складні
іменники. Разом чи через дефіс?.......................................................................30
Складні
прикметники. Разом чи через дефіс?................................................................31
Прислівники.
Разом, окремо чи через дефіс?.................................................................32
Прислівники
і прислівникові сполучення. Разом чи окремо?.......................................34
Прийменники.
Разом, через дефіс чи окремо?..............................................................35
Сполучники.
Разом, окремо чи через дефіс?..................................................................35
Частки.
Разом, через дефіс чи окремо?...........................................................................36
Частка
НІ. Разом чи окремо?............................................................................................37
Частка
НЕ. Разом, окремо чи через дефіс?......................................................................38
Власні
назви………………………………………………………………………………………………………………….39
Російські
прізвища (Е ЧИ Є? ЙО ЧИ ЬО? И ЧИ І?)………………………………………………………….41
Слова
іншомовного походження (И, і чи ї? Е чи Є? У чи Ю?)……………………………………….43
Розбір
слова за будовою………………………………………………………………………………………………44
Орфографічний
розбір………………………………………………………………………………………………….45
Морфемний
аналіз слова……………………………………………………………………………………………..47
Орфоепічний
розбір………………………………………………………………………………………………………47
Словник………………………………………………………………………………………………………………………….48
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Немає коментарів:
Дописати коментар